Виділення їх в особливу групу пов'язано з тим, що поряд з безстроковими правами, наприклад правом власності, правом авторства, правом наймача житлового приміщення і т.д., і правами з невизначеним терміном дії, наприклад правом користування майном за договором оренди, укладеним на невизначений термін, існують суб'єктивні права, межі дії яких обмежені в часі. Так, довіреність може бути видана на строк не більше трьох років (ст. 186 ЦК), термін дії патенту на винахід обмежений 20 роками, авторське право діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті (крім тих авторських правочинів, які охороняються безстроково) і т. д. Причини введення таких тимчасових обмежень дії суб'єктивних прав носять різний характер, однак частіше за все це обумовлено необхідністю розумного поєднання інтересів особи з інтересами суспільства в цілому.

Від термінів існування суб'єктивних прав слід відрізняти так звані пресекательние (преклюзівние) терміни. Вони також надають уповноваженій особі строго певний час для реалізації свого права. Однак якщо строки існування прав визначають нормальну тривалість цих прав, то пресекательние терміни мають своїм призначенням дострокове припинення суб'єктивних прав у разі їх неосущсствле-ня або неналежного здійснення. Так, однією з підстав припинення договору найму житлового приміщення може служити тривала відсутність наймача, якщо це передбачено договором найму; порука припиняється, якщо кредитор протягом одного року з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позов до поручителя (ст. 367 ЦК) та ін

Слід зазначити, що багато авторів не розмежовують терміни існування суб'єктивних прав і пресекательние терміни, відносячи їх до єдиного виду пресекательних термінів. З таким підходом важко погодитися, тому що не можна ігнорувати відмінності, які існують між цими термінами.