Виконання обов'язку в натурі звичайно протиставляється виплаті грошової компенсації. Цілком очевидно, що інтерес потерпілого аж ніяк не завжди може бути задоволений такою заміною. Він має право наполягати на тому, щоб його контрагент фактично вчинив дії, які є предметом відповідного зобов'язання, наприклад, реально передав річ, виконав роботу, надав послугу і т. п. Лише в тих випадках, коли реальне виконання об'єктивно стало неможливим або небажаним для потерпілого, даний спосіб повинен бути замінений іншим засобом захисту за вибором потерпілого.

Відшкодування збитків та стягнення неустойки є найбільш поширені способи захисту цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, які застосовуються у сфері як договірних, так й впрова-ворних відносин. На відміну від відшкодування шкоди в натурі, наприклад, шляхом надання боржником кредитору речі того ж роду і якості, у даному випадку майновий інтерес потерпілого задовольняється за рахунок грошової компенсації понесених ним майнових втрат. При цьому така компенсація може бути або прямо пов'язана з розміром заподіяної шкоди (відшкодування збитків), або пов'язана з ними лише непрямим чином або взагалі незалежна від нього (стягнення неустойки). Основною формою компенсації заподіяної потерпілому шкоди є відшкодування збитків; стягнення неустойки (штрафу) проводиться у випадках, прямо передбачених законом або договором. Відповідно до п. 2 ст. 15 ЦК під збитками розуміються витрати, які особа, чиє право порушене, зробило або повинне буде зробити для відновлення порушеного права, втрата або пошкодження його майна (реальні збитки), а також неодержані доходи, які ця особа одержала б при звичайних умовах цивільного обороту, якби його право не було порушено (упущена вигода). Більш детально питання про поняття та складові збитків будуть розглянуті в главі 27, присвяченій цивільно-правової відповідальності.

Такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної шкоди, полягає в покладанні на порушника обов'язки з виплати потерпілому грошової компенсації за фізичні або моральні страждання, які той відчуває у зв'язку з порушенням його прав. Застосування даного способу захисту обмежується двома головними обставинами. По-перше, вимоги про компенсацію моральної шкоди можуть бути заявлені тільки конкретними громадянами, так як юридичні особи фізичних чи моральних страждань випробовувати не можуть. По-друге, порушені права повинні носити, за загальним правилом, особистий немайнову характер. При порушенні інших суб'єктивних цивільних прав можливість компенсації моральної шкоди повинна бути прямо зазначена в законі. Ці випадки та інші умови компенсації моральної шкоди будуть розглянуті в главі 15, присвяченій нематеріальних благ та їх захисту.

Своєрідним способом захисту цивільних прав і охоронюваних законом інтересів є припинення або зміна правовідносин. Так, покупець у разі істотного порушення вимог до якості товару має право за своїм вибором або відмовитися від виконання договору купівлі-продажу й зажадати повернення сплаченої за товар грошової суми, або вимагати заміни товару неналежної якості товаром, відповідним договором (п. 2 ст. 475 ГК ); одержувач ренти у разі істотного порушення платником ренти своїх зобов'язань має право вимагати повернення нерухомого майна, переданого в забезпечення довічного утримання, або виплати йому викупної ціни ренти (п. 2 ст. 605 ЦК) і т. д.