У теоретичному плані визнання подібних дій самостійним способом захисту цивільних прав навряд чи виправдано, тому що, по-перше, захист прав за самою своєю суттю не може полягати в утриманні від будь-яких дій, а, навпаки, передбачає їх здійснення і, по - друге, незастосування суперечать закону актів є обов'язок суду, якою той повинен дотримуватися у всій своїй діяльності відповідно до принципу законності. Проте з практичної точки зору спеціальна вказівка в законі на дану обставину можна визнати корисним, оскільки при ігноруванні незаконного правового акта суд може тепер спертися на конкретну норму закону, яка надає йому таку можливість. Як видається, вказана міра поширюється як на індивідуально-правові, так і нормативні акти державних органів та органів місцевого самоврядування. В обох випадках суд повинен обгрунтувати, чому їм не застосовується у конкретній ситуації той чи інший правовий акт, який нормі і якого закону він суперечить. Варто зазначити, що судом не повинні застосовуватися незаконні акти будь-яких державних органів та органів місцевого самоврядування, включаючи й ті з них, визнання недійсності яких не належить до його компетенції. Наприклад, районний суд не може визнати недійсним що не відповідає закону акт міністерства або відомства, але він зобов'язаний його ігнорувати як такий, що суперечить закону при вирішенні конкретного цивільно-правового спору. Якщо ж питання про визнання недійсним незаконного акта державного органу або органу місцевого самоврядування входить до компетенції цього суду, останній не може обмежитися лише ігноруванням цього акту, а повинен оголосити його недійсним. Нарешті, слід відзначити, що не застосовувати незаконні акти повинен не тільки суд, але і будь-які інші органи, що здійснюють за-Щвгу прав громадян і юридичних осіб.

Присудження до виконання обов'язку в натурі, нерідко іменоване в літературі ще реальним виконанням, як самостійний спосіб захисту цивільних прав характеризується тим, що порушник за вимогою потерпілого повинен реально виконати ті дії, які він зобов'язаний зробити в силу зобов'язання, що зв'язує сторони.