Часто спосіб захисту порушеного права прямо визначено спеціальним законом, що регламентує конкретне цивільні правовідносини. Так, наприклад, власник, який незаконно позбавлений володіння річчю, відповідно до ст. 301 ЦК, має право витребувати її з чужого незаконного володіння, тобто відновити становище, яке існувало до порушення права. Частіше, однак, власнику суб'єктивного права надається можливість певного вибору способу захисту свого нарушейного права. Наприклад, у договорі підряду, якщо підрядчик допустив відступи від умов договору, що погіршили роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у розумний строк, або зменшення встановленої за роботу ціни, або відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, коли право замовника усувати їх передбачено в договорі підряду (ст. 723 ЦК).

Закріплення в спеціальних нормах тих чи інших способів захисту, так само як і вибір способу захисту з числа передбачених ст. 12 ЦК у тих випадках, коли в спеціальних нормах немає вказівок на конкретні способи захисту, в свою чергу, визначаються специфікою захищається права і характером порушення. Наприклад, такі способи захисту, як відшкодування збитків та стягнення неустойки, застосовуються найчастіше при порушенні майнових прав. Навпаки, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, є типовим способом захисту особистих немайнових прав. Досить очевидно вплив на вибір конкретних способів захисту і характеру правопорушення. Так, якщо внаслідок правопорушення суб'єктивне право повністю знищується, відновити становище, яке існувало до порушення права, практично неможливо, і тому підлягають застосуванню ті способи захисту, які направлені на загладжування заподіяної шкоди, - стягнення збитків та неустойки, відшкодування шкоди в натурі і т. п. Таким чином, хоча власник порушеного суб'єктивного права в окреслених законом межах самостійно вибирає конкретний спосіб його захисту, сам цей вибір зазвичай визначається зазначеними вище обставинами.

Заходи захисту і міри відповідальності. Слід враховувати, що зазначені в ст. 12 ЦК способи захисту неоднорідні за своєю юридичною природою, що також впливає на можливості їх реалізації. Найбільш поширеним в літературі є їх підрозділ на заходи захисту та заходи відповідальності, які різняться між собою за підставами застосування, соціальним призначенням і виконуваних функцій, принципів реалізації і деяких інших моментів. Найбільшу практичну значимість при цьому має та обставина, що, за загальним правилом, міри відповідальності, на відміну від заходів захисту, застосовуються лише до винного порушника суб'єктивного права і виражаються в додаткових обтяження у вигляді позбавлення правопорушника певних прав або покладання на нього додаткових обов'язків. Серед способів захисту цивільних прав, передбачених ст. 12 ЦК, заходами відповідальності можуть бути визнані лише відшкодування збитків, стягнення неустойки та компенсація моральної шкоди; всі інші є заходами захисту.

Конкретні способи захисту. Звернемося до більш детального аналізу закріплених ст. 12 ГК конкретних способів захисту. Першим з них названо визнання суб'єктивного права. Необхідність у цьому способі захисту виникає тоді, коли наявність в особи певного суб'єктивного права піддається сумніву, суб'єктивне право оспорюється, заперечується або є реальна загроза таких дій. Часто невизначеність суб'єктивного права призводить до неможливості його використання або, принаймні, ускладнює таке використання.