У цьому випадку потерпілий, перш ніж пред'явити позов до суду, має звернутися зі скаргою до державного органу управління. У такому порядку вирішуються, наприклад, окремі спори патентного характеру, деякі справи, що виникають із правовідносин у сфері управління, та ін

Неюрисдикційна форма захисту охоплює собою дії громадян і організацій із захисту громадянських прав і охоронюваних законом інтересів, які здійснюються ними самостійно, без звернення по допомогу до державних та інших компетентних органів. У новому ЦК зазначені дії об'єднані у поняття самозахист цивільних прав і розглядаються в якості одного із способів захисту цивільних прав (ст. 12 ЦК). З даною їх кваліфікацією в науковому плані погодитися неможливо, тому що тут змішано близькі, але аж ніяк не збігаються поняття - спосіб і форма захисту цивільних прав. Самозахист цивільних прав з позицій теорії - це форма їх захисту, що допускається тоді, коли потерпілий у своєму розпорядженні можливості правомірного впливу на порушника, не вдаючись до допомоги судових або інших правоохоронних органів. У рамках цієї форми захисту володар порушеного або оспорюваного права може використовувати різні способи самозахисту, які повинні бути відповідні порушення і не виходити за межі дій, необхідних для його припинення (ст. 14 ЦК). До допускаються заходів самозахисту належать, зокрема, дії особи в стані необхідної оборони (ст. 1066 ЦК) і крайньої необхідності (ст. 1067 ЦК), застосування до порушника так званих оперативних санкцій, наприклад, відмова здійснити певні дії в інтересах несправного контрагента ( відмова від оплати, від передачі речі і т. п.), доручення виконання роботи, не зробленої боржником, іншій особі за рахунок боржника (ст. 3 97 ЦК) і деякі інші дії.

Захист цивільних прав і охоронюваних законом інтересів забезпечується застосуванням передбачених законом способів захисту.

Поняття способу захисту. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Загальний перелік цих заходів дається в ст. 12 ЦК, де говориться, що цивільні права захищаються шляхом їх визнання; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; визнання оспо-рімой угоди недійсною і застосування наслідків її недійсності, застосування наслідків недійсності незначної угоди; визнання недійсним акта державного органу або органу місцевого самоврядування; самозахисту права; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; стягнення неустойки; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідносин; незастосування судом акта державного органу або органу місцевого самоврядування, що суперечить закону; іншими способами, передбаченими законом. Даний перелік навряд чи можна визнати науково обгрунтованим з огляду на те, що деякі із зазначених у ньому способів захисту взаємно перекривають один одного, а форма захисту (самозахист) визнана одним з її способів. Проте, закріплення в законі навіть у такому недосконалому вигляді найбільш розповсюджених способів захисту є корисною мірою, так як потерпілі орієнтуються на можливий інструментарій засобів захисту своїх порушених прав, що полегшує їх вибір.

Вибір способу захисту. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.