Прикладами можуть служити вимоги про захист честі і гідності, про охорону житлових інтересів членів сім'ї наймача при примусовому обміні, про визнання угоди недійсною і т. д. Захист охоронюваного законом інтересу, а не власне суб'єктивного права має місце і в тих випадках, коли в результаті правопорушення саме суб'єктивне право припиняється. Наприклад, при знищенні речі право власності на неї не може бути захищена, тому що його вже не існує. Отже, мова може йти лише про захист охоронюваного законом інтересу колишнього власника речі у відновленні свого майнового стану, який забезпечується за допомогою позову з заподіяння шкоди або іншого адекватного взаємовідносинам сторін способу захисту. Таким чином, що охороняється законом інтерес нерідко виступає у цивільному праві як самостійний предмет захисту.

Форма захисту. Захист цивільних прав і охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту. Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів щодо захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Розрізняють дві основні форми захисту - юрисдикція-онную і Неюрисдикційна.

Юрисдикційна форма захисту є діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених або оспорюваних суб'єктивних прав. Суть її виражається в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до державних чи інших компетентних органів (в суд, арбітражний, третейський суд, вищу інстанцію і т. д.), які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення.

У рамках юрисдикційної форми захисту, в свою чергу, виділяються загальний і спеціальний порядок захисту порушених прав.