Незважаючи на деякі відмінності, які існують між цими точками зору, принципових розбіжностей між ними немає, тому що в обох випадках право на захист розглядається як обов'язковий елемент самого суб'єктивного права.

Такому розумінню права на захист протистоїть одержує все більше поширення в літературі думка, відповідно до якого право на захист являє собою самостійне суб'єктивне право. Це право як реальної правової можливості з'являється у власника регулятивного цивільного права лише в момент порушення чи ос-паріванія останнього і реалізується в рамках що виникає при цьому охоронного цивільних правовідносин. Ця позиція видається найбільш переконливою.

Як і будь-яке інше суб'єктивне право, право на захист включає в себе, з одного боку, можливість здійснення уповноваженою особою власних позитивних дій і, з іншого боку, можливість вимоги певної поведінки від зобов'язаної особи. Право на власні дії в даному випадку включає в себе такі заходи впливу на порушника, як, наприклад, необхідна оборона, застосування так званих оперативних санкцій і т. д. Право вимоги певної поведінки від зобов'язаної особи охоплює, в основному, заходи впливу, які застосовуються до порушнику компетентними державними органами, до яких потерпілий звертається за захистом порушених прав.

Предметом захисту є не тільки суб'єктивні цивільні права, але і охоронювані законом інтереси (ст. 3 ЦПК). Суб'єктивне цивільне право до охоронюваного законом інтерес є дуже близькими і часто збігаються правовими категоріями, у зв'язку з чим вони не завжди розмежовуються в літературі. Справді, в основі будь-якого суб'єктивного права лежить той чи інший інтерес, для задоволення якого суб'єктивне право і надається уповноваженій. Одночасно охоронювані інтереси в більшості випадків опосередковуються конкретними суб'єктивними правами, у зв'язку з чим захист суб'єктивного права являє собою і захист охоронюваного законом інтересу. Так, наприклад, інтерес орендаря у користуванні майном виступає у формі суб'єктивного права володіння та користування майном, захистом якого забезпечується і захист відповідного інтересу.

Однак суб'єкти цивільного права можуть володіти й такими інтересами, які не опосередковуються суб'єктивними правами, а існують самостійно у формі охоронюваних законом інтересів і як такі підлягають захисту в разі їх порушення.