Договір же або інший юридичний факт, що послужив основою для видачі довіреності, як такої третіх осіб не стосується. Будь-які угоди та інші юридичні дії, вчинені представником в рамках наданих йому повноважень, носять для акредитуючої обов'язковий характер. Зокрема, представляється не може відмовитися від виконання укладеного на підставі довіреності договору, пославшись на те, що представник порушив укладений між ними договір про представництво, наприклад відступив від даних йому вказівок, якщо тільки вони не були чітко відображені не тільки в договорі, але й в дорученні. Іншими словами, у разі розбіжностей між договором, що визначає внутрішні відносини акредитуючої і представника, і Разова довіреністю, права і обов'язки представляється, що випливають з угод, укладених представником з третіми особами, визначаються повноваженнями, зафіксованими в дорученні, а не у договорі про представництво ( наприклад, у договорі доручення).

Вимоги, що пред'являються до довіреності. Будучи цивільно-правовою угодою, довіреність має відповідати всім вимогам, що пред'являються до угод законом. Зокрема, довіреність може бути видана лише на вчинення правомірних юридичних дій; воля акредитуючої повинна формуватися вільно і бути адекватно виражена в дорученні; доверенность.виданная юридичній особі, може стосуватися лише вчинення правочинів, що не суперечать спеціальної право-суб'єктності, і т. д. Поряд з цим складання довіреності підпорядковується ряду спеціальних правил, недотримання яких може спричинити за собою недійсність довіреності. Основні що пред'являються до довіреності вимоги зводяться до наступного.

По-перше, довіреність має бути певним чином оформлена. Закон визначає довіреність як письмовий документ, поза яким довіреності не існує. В усній формі може бути укладений договір, на основі якого виникає представництво; довіреність ж завжди вимагає письмової фіксації повноважень представника.