Закон лише забороняє представнику здійснювати угоди від імені, представляється відносно себе особисто, а також у відношенні іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком випадків комерційного представництва (ч. 3 ст. 182 ЦК). Наприклад, представник не може сам купити те майно, яке доручив йому продати яку представляють.

Правові зв'язку при представництві мають складну структуру і складаються з трьох наступних відносин: 1) між яку представляють, і представником; 2) між представником і третьою особою; 3) між яку представляють, і третьою особою. Перші дві ланки цього ланцюжка утворюють відповідно внутрішню і зовнішню сторони безпосередньо представництва. Відносини між яку представляють, і третьою особою є результатом здійснення представництва і тому представницькими в точному значенні цього слова вважатися не можуть.

Відмінності представництва від схожих з ним правовідносин. Представництво необхідно відрізняти від зовні схожих з ним, але що мають іншу юридичну природу дій учасників цивільних правовідносин. Так, діяльність представника не слід ототожнювати з виконанням функцій посланця і посередника. Представник хоча і діє від імені акредитуючої, проте висловлює при здійсненні угод та інших юридичних дій свою власну волю. З цією обставиною, зокрема, пов'язані підвищені вимоги до її дієздатності, а також пряма залежність дійсності вчинених ним угод з правильним формуванням його внутрішньої волі і адекватним її зовнішнім виразом. На відміну від представника, посланець (посильний) лише передає волю (думка, бажання) однієї особи іншій, але свою власну волю не висловлює. З цього, зокрема, випливає, що посланцем може бути і недієздатна особа.

За ознакою вираження волі при здійсненні угоди представник відрізняється і від простого рукопрікладчіка, тобто особи, що підписує угоду на прохання іншої особи, який внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може підписатися власноручно (ч. 3 ст. 160 ЦК). Рукопрікладчік в даному випадку не висловлює власної волі і не передає волі такого громадянина, а лише підтверджує той факт, що громадянин висловив свою волю на операцію.

Посередник (брокер), як і представник, здійснює активні юридичні дії, що мають вольовий характер. Однак його дії лише сприяють укладенню договору між сторонами, але самі по собі юридично сторони не пов'язують. Посередник може підшукати потенційних партнерів, провести переговори про укладення угоди з кожним з них, але волю на вчинення правочину висловлюють самі її майбутні учасники. Діяльність же представника не зводиться тільки до такої технічної допомоги, а виражається у встановленні правових відносин між яку представляють, і третьою особою.

Діяльність представника досить близька і до діяльності комісіонера, який не просто надає своїм клієнтам технічну допомогу, а й містить в їх інтересах цивільно-правові угоди. Однак, на відміну від представника, комісіонер, наприклад комісійний магазин, укладає угоди з третіми особами від власного імені і сам набуває за ним права і обов'язки, які в подальшому передає своїм клієнтам. Аналогічні відмінності є між представником та іншими особами, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (конкурсні керуючі при банкрутстві, душоприказник при спадкуванні та ін).

Повноваження представника. Дії представника створюють, змінюють або припиняють цивільні права і обов'язки, яку представляють лише тоді, коли вони відбуваються в межах наданих представнику повноважень. Якщо ж представник перевищує свої повноваження, представляють, звільнена від яких би то не було зобов'язань перед третьою особою, з котрим представник вступив у правові відношення від його імені.

Юридична природа даного поняття отримала в літературі різні оцінки.