Моральні принципи суспільства відіграють істотну роль при вирішенні цілого ряду інших цивільно-правових спорів, зокрема спорів, пов'язаних з виселенням із-за неможливості спільного проживання, розділом майна в натурі, усуненням від успадкування та ін

Громадянські права повинні, далі, здійснюватися у відповідності з їх призначенням. Під призначенням права розуміється та мета, для досягнення якої це право надано суб'єкту. Призначення суб'єктивних прав або прямо визначається цивільним законодавством, або встановлюється самими учасниками цивільних правовідносин у їх договорі, або витікає із суті даного права. Так, за договором житлового найму жиле приміщення надається наймачеві і членам його сім'ї для постійного проживання, тобто для задоволення потреби в житлі. Тому, якщо жиле приміщення самовільно використовується для інших цілей, наприклад для організації виробництва або ведення підприємницької діяльності, це буде означати, що право здійснюється всупереч з його конкретним призначенням. Цивільні права, які здійснюються в суперечності з їх призначенням, не користуються правовою охороною.

Поряд з викладеними вимогами межі здійснення цивільних прав визначаються і деякими іншими моментами. Так, правомірність реалізації права може залежати від обсягу право-, дієздатності учасників цивільних правовідносин, зокрема від характеру спеціальної правоздатності юридичної особи, від встановленого законом або договором строку реалізації права, від наявності або відсутності певних умов і т. п.

З метою недопущення монополістичної діяльності, тобто дій господарюючих суб'єктів, спрямованих на недопущення, обмеження або усунення конкуренції, цивільне законодавство вводить ряд додаткових правил, що визначають рамки здійснення цивільних прав у сфері підприємництва. Так, господарюючим суб'єктам, що займає на ринку вироблених ними товарів (послуг) домінуюче положення, забороняється зловживати цією обставиною. Такими зловживаннями, зокрема, визнаються дії, пов'язані з обмеженням або припиненням виробництва або вилученням з обігу товарів для створення їх дефіциту або підвищення ціни, нав'язування контрагенту умов договору, не вигідних для нього, або не відносяться до предмета договору, або ставлять його в нерівне положення в порівнянні з іншими суб'єктами господарювання, і ін (ст. 5 Закону Української РСР «Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках» від 22 березня 1991 р.).

Не допускається здійснення цивільних прав і в рамках укладених угод конкуруючих господарюючих суб'єктів щодо встановлення (підтримання) цін (тарифів), знижок, надбавок, націнок, розділу ривка за територіальною або іншою ознакою, усунення з нього інших підприємців і т.д. Подібні угоди заборонені законодавства і є недійсними.

Поняття зловживання правом. Дії суб'єктів цивільних правовідносин, що здійснюються в рамках наданих їм прав, але з порушенням їх меж, характеризуються у літературі, як зловживання правом. Хоча використання даного поняття ставилося деякими авторами під сумнів, його існування слід визнати теоретично виправданим.